Все літо доглядаєш цибулю, а потім збираєш дрібний, пухкий і гнилий, водянистий врожай. Хоч перо стояло темно-зелене і сильне. Тоді я зрозумів головне: неправильне підживлення цибулі працює проти врожаю. Тепер цибулини виростають великі, щільні і спокійно лежать всю зиму без гнилі.
Головна пастка – азот
Цибуля любить азот лише на старті росту. Якщо переборщити з гноєм, трав’яними настоями чи нашатирем, вона починає гнати перо замість великої щільної цибулини. Через це врожай гірше зберігається і швидко псується.
Перше підживлення: азот потрібен, але не будь-який
Коли у цибулі відросло 3-4 пера і вона явно рушила у зріст, даю перше підживлення. Потрібен азот, але не органічний та не амонійний у чистому вигляді. Я використовую нітроамофоску: в ній азот є і в амонійній, і в нітратній формі, плюс є фосфор і калій.
Розводжу 1 столову ложку на 10 літрів води та поливаю під корінь. Цього вистачає на грядку завширшки метр і завдовжки 3-4 метри.
Можна взяти аміачну селітру: 1 чайну ложку на 10 літрів. Вона також містить обидві форми азоту і добре засвоюється. Важливо не давати її більше одного разу в такому складі та не затягувати з переходом до наступного етапу.
Відразу при посадці або перші дні після неї розсипаю по грядці золу – склянку на погонний метр. Попіл для цибулі взагалі універсальний інструмент: і розкислювач, і джерело калію. Цибуля не любить кислий ґрунт, а попіл м’яко розкислює ґрунт і дає перший калій. Це не підживлення, як таке, але гарна основа для старту.
Перед другим підживленням завжди дивлюся на перо. Якщо воно вже темне і починає вилягати – азоту достатньо. Тоді одразу переходжу на фосфорно-калійне підживлення.
Друге підживлення: фосфор і калій, коли головка починає зав’язуватися
Через 3-4 тижні після першого підживлення цибулина починає формуватися: це добре видно, якщо злегка відгрібти землю біля основи. Цибулина розміром з волоський горіх – сигнал, що настав час міняти склад. З цієї миті азот не даю зовсім. Тепер завдання одне: допомогти цибулині набрати вагу та щільність, а не гнати перо.
Найкращий склад на цьому етапі – монофосфат калію. Це добриво для цибулі ідеально підходить: фосфор і калій у легкозасвоюваній формі, без азоту.
Розводжу 1 чайну ложку на 10 літрів води та поливаю під корінь. Цибулина на такому підживленні росте рівномірно, луски формуються щільно.
Якщо монофосфату немає, беру суперфосфат та сульфат калію окремо.
- Суперфосфат: 1 столова ложка на 10 л.
- Сульфат калію: 1 чайна ложка на 10 л.
Поливаю з інтервалом у кілька днів або змішую, попередньо розчинивши суперфосфат окремо у гарячій воді.
Зола тут також працює добре. Розсипаю склянку на погонний метр і злегка загортаю в ґрунт сапкою. Вона дає калій, кальцій, мікроелементи та одночасно підтримує потрібну кислотність.
Третє підживлення: фінішне, для щільності та лежкості
За 3-4 тижні до збирання урожаю роблю останню підгодівлю. На той час головка вже сформувалася і набирає фінальної ваги. Завдання: ущільнити луски, закрити шийку та підготувати цибулю до зберігання.
Даю два склади:
- Під корінь розсипаю золу: щедро, півтори склянки на погонний метр, і трохи рихлю.
- По перу обприскую сульфатом магнію: 1 чайна ложка на 10 літрів води, у вечірній час. Магній безпосередньо впливає на щільність тканин цибулини, насиченість смаку і те, як довго цибуля лежатиме.
Різницю помітив, коли почав застосовувати його кілька років тому: цибуля стала лежати довше і менше давати м’яких цибулин до середини зими.
З цього моменту поливи різко скорочую, а за два тижні до збирання припиняю зовсім. Цибуля повинна почати підсихати на корені, це допомагає закритися шийці і сформувати захисним лускам нормальну щільність.
Коли збирати і як не втратити врожай на фініші
Багато хто чекає, поки перо повністю поляже, але це вже запізно. Я прибираю цибулю, коли шийка стала м’якою, а перо лише почало хилитися. Після збору одразу не обрізаю – сушу разом із пером у тіні 2-3 тижні. Так цибуля виходить міцна, гостра і без проблем лежить до нового врожаю.
