Розмноження троянд восени один з надійних і перевірених методів. Щоосені спостерігаю ту саму картину: садівники зрізають троянди, викидають гілки і навесні купують нові саджанці. А з цих “відходів” можна отримати десятки нових кущів абсолютно безкоштовно.
Раніше і сам купував саджанці щовесни. Тепер розмножую свої сорти восени прямо у відкритому ґрунті і отримую 65% приживання проти жалюгідних 30% при весняному живцювання будинку.
Жовтень – золотий час для осіннього розмноження троянд. Температура тримається в межах +8…+12 градусів, що є оптимальним для коренеутворення. Рослини готуються до зими. Живці не витрачають сили на активне зростання, а спрямовують енергію на формування кореневої системи.
Головна перевага жовтневого розмноження – природне загартування. Живці, укорінені восени у відкритому ґрунті, показують приживання на 20-25% вище, ніж весняні домашні експерименти. За довгі роки практики переконався: плетисті троянди дають до 60-65% приживаності, ґрунтопокривні – 60%, флорибунда – 55%.
Ще один плюс – поєднання з обрізанням. У жовтні все одно укорочуємо пагони на зиму, тому матеріал для розмноження отримуємо безкоштовно. Не потрібно спеціально різати гілки або купувати живці у продавців.
Температурні коливання жовтня тренують майбутню кореневу систему. Вдень +8…+12 градусів, уночі +2…+5. Така різниця стимулює утворення калюсу – тканини, з якої потім розвивається коріння.
Які троянди підходять для осіннього розмноження у відкритому ґрунті
Не всі троянди однаково добре розмножуються живцями. За довгі роки експериментів виявив закономірність: що простіше сорт, то вищі шанси на успіх.
Топ-групи для новачків – плетисті троянди. Вони показують стабільні 70% приживання навіть при мінімальному догляді. Ґрунтопокривні сорти дають 60% результат, флорибунда – стійкі 55%. А ось із чайно-гібридними доведеться повозитися: максимум 40% приживання, та й то за ідеальних умов.
Ідеальний черешок – однорічна гілка товщиною 6-8 міліметрів з визрілою деревиною. Зелені трав’янисті гілки не підходять категорично. Жирові пагони теж відбраковую одразу – вони пухкі та погано вкорінюються.
Обов’язково перевіряю вік пагонів. Старі гілки старше двох років укорінюються гірше за молодих на 50%. Довжина живця має бути 12-15 сантиметрів із 3-4 живими “бруньками”. Занадто короткі немає запасу поживних речовин, довгі витрачають сили підтримку великої маси.
Оптимальна товщина живця – як звичайний олівець
Інструменти дезінфікую спиртом перед кожним зрізом. Секатор має бути гострим, як бритва – рвані зрізи призводять до загнивання. Нижній зріз роблю косим під “брунькою”, верхній – прямий на сантиметр вище за бруньку. Листя видаляю все повністю при осінній заготівлі, тому що вони заважатимуть укоріненню та викликатимуть випаровування вологи.
Тепер, коли розібралися з вибором відповідного матеріалу, переходимо до перших трьох перевірених методів розмноження.
Перші 3 методи: перевірені та надійні
Починаю завжди із найпростіших способів, які гарантовано працюють навіть у новачків.
Метод перший – класичні відведення під цеглу. Вибираю гнучку гілку плетистої троянди, яку можна пригнути до землі. Роблю неглибокий надріз кори під брунькою, пригинаю гілочку в заздалегідь викопану ямку завглибшки 10-12 сантиметрів. Фіксую скобою з дроту та придавлюю цеглою для надійності. Цей метод дає 60-65% приживання для плетистих троянд і первинне вкорінення за 6-8 місяців, повний розвиток кореневої системи – до кінця наступного сезону.
Другий спосіб – пряме живцювання в ґрунт під кутом 45 градусів. Заглиблюю держак на дві третини довжини, залишаючи над поверхнею 1-2 бруньки. Відстань між живцями – 30 сантиметрів. Накриваю кожен пластиковою обрізаною пляшкою. Результат стабільний – 60% приживання. Найпростіший захист живців – обрізані пляшки, створюють парниковий ефект.
Третій метод освоїв порівняно недавно – укорінення у картоплині. Беру велику картоплю, роблю отвір діаметром черешка. Вставляю гілку і закопую в ґрунт так, щоб верхівка черешка була на поверхні. Картопля живить живець крохмалем і захищає від пересихання. Приживання становить 50%.
Важливий нюанс усіх трьох методів – постійна вологість ґрунту без перезволоження. Перевіряю ґрунт кожні 3-4 дні, особливо в суху погоду. Пересушені живці гинуть за добу, перезволожені загниють за тиждень.
Після освоєння базових методів саме час перейти до більш просунутих способів, які дають максимальну віддачу.
Розширені методи: для максимального результату
Прості методи освоїли, тепер переходжу до способів, які дають справді вражаючі результати.
Четвертий метод – розмноження у глибоких лунках. Копаю яму на багнет-півтора лопати, засипаю дно перегноєм. В одну лунку поміщаю до 10 живців різних сортів, обробляю зрізи кореневином. Вкриваю дубовим листям та спанбондом. Результат перевершує очікування – мінімум 3-4 черешка з 10 обов’язково приживаються навіть у примхливих сортів. Приживання становить 40%.
П’ятий спосіб – модифікований метод “буріто” для вулиці. Загортаю живці у вологу бавовняну тканину, поміщаю в поліетиленовий пакет з отворами для повітря. Прикопую в траншею глибиною 40 сантиметрів, вкриваю шаром землі та спанбондом. Цей метод показує стабільні 65% приживання навіть для чайно-гібридних троянд.
Шостий спосіб – розмноження в коробах з тирсою. Встановлюю дерев’яні короби висотою 40 сантиметрів, заповнюю тирсою та піском у пропорції 1:1. Живці заглиблюю на дві третини, вкриваю лапником. Тирса утримує вологу і створює стабільну температуру. Приживання досягає 55-60%.
Головне правило всіх просунутих методів – контроль вологості без застою води. Перевіряю стан живців раз на два тижні, підсипаю покривний матеріал за потреби.
Після освоєння всіх методів залишається найважливіший етап – правильний догляд до весни, який визначає фінальний успіх.
Догляд до весни та гарантія результату
Успішне розмноження – це лише половина справи. Правильна зимівля визначає, скільки живців доживе до весни та порадує новими пагонами.
Укриття проводжу поетапно в залежності від температури. При перших заморозках -2…-5 градусів накриваю живці лапником або сухим листям шаром 15-20 сантиметрів. Головна помилка новачків – укриття плівкою, яка створює парниковий ефект і призводить до випрівання.
У листопаді при стійких морозах додаю другий шар укриття – спанбонд густиною 60 г/м². Матеріал повинен дихати, тому ніколи не використовую поліетилен. Правильне укриття витримує морози до -15 градусів без втрат. Весняні роботи починаю у квітні за температури +8…+10 градусів. Поступово відкриваю укриття, повністю знімаю його лише після загрози поворотних заморозків. Перше підживлення проводжу розчином сечовини – 10-15 грам на 10 літрів води.
За довгі роки з цих методів отримав безліч нових кущів троянд без жодних витрат.
Найчастіші помилки: надто раннє укриття у теплу погоду, використання непроникних матеріалів, пересушування живців перед посадкою. Уникайте їх, і осіннє розмноження троянд стане вашим улюбленим заняттям.
Спробуйте хоча б два методи у жовтні – результат перевершить очікування. Час не чекає, за місяць буде пізно розпочинати.
65% приживаності восени проти 30% весняного живцювання! За сезон можна отримати 20-30 нових кущів абсолютно безкоштовно.
