У Канаді це називають “apple butter”, хоча масла там зовсім немає. І сьогодні я приготую нашу версію – яблучне масло без жодного цукру, лише з природною солодкістю стиглих яблук. Це проста, ароматна осіння паста, яку можна намазати на хліб, млинець чи додати до йогурту.
ІНГРЕДІЄНТИ:
- 4 яблука
- 125 г мигдалевого борошна
- 20 мл води (воду я не враховую, як інгредієнт)
- (за бажанням) 2 дрібки різдвяних або імбирних спецій
ПРИГОТУВАННЯ:
Спершу взяла яблука, помила і очистила їх від шкірки, нарізала дрібно, склала у велику каструлю, долила зовсім трішки води, лише, щоб не пригоріли, і поставила на вогонь.
Для аромату додала дві щіпки різдвяних спецій, ту саму домашню суміш із кориці, гвоздики, трохи апельсинової цедри і, можливо, краплю ванілі. Саме вона дає теплий, затишний запах, який нагадує про зиму.
Варила яблука приблизно 12 хвилин, час від часу помішуючи. Коли вони стали м’якими, розсипчастими, але не розвареними вщент, зняла з вогню і дала трохи охолонути.
Тим часом у кухонному комбайні зробила мигдальний крем. Взяла жменю подрібненого мигдалю і перемолола кілька хвилин, поки він не став схожим на густу, блискучу пасту. Не аж до масла, просто до кремової, ніжної текстури.
Потім збила яблука до пюре, додала туди мигдальний крем і ще раз добре перемішала.
Маса стала світлішою, м’якою, оксамитовою, із тонким ароматом мигдалю. Без цукру, без жиру, лише яблуко, горіх і трохи спецій.
Таке яблучне масло можна зберігати у холодильнику тиждень, у скляній баночці, щільно закритій. А вранці намазати на хліб, млинець або додати ложечку в кашу. Натурально, просто, з любов’ю.
Колись, у селах, яблучні шкірки сушили біля печі. Вони віддавали теплий аромат і навіть слугували природним ароматизатором для білизни. Такі маленькі звички з минулого сьогодні здаються особливо дорогими, у них стільки тепла і спокою.
Нехай і у вашій оселі пахне яблуками та добрими спогадами.
Смачного!
